Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Парниша, я тебе не сказал, что живу на краю городка, где ничего не происходит. Гигантский скучный ад, где люди развлекаются на закладках. Все такие заторможенные, словно наркот подкладывают им в кофе! Но однажды, когда я уже убивался от скуки, решил сделать что-то сумасшедшее. Купил я в интернете псилоцибиновые грибы, даром что они запрещены. И вот, решив немного попробовать афганскую коноплю, я вдулся вместе с друзьями. От них был ультимативный кик, словно эфедрина насыпали в каждую граму этой дряни.
Такая история случилась, что в эти дни я попал на сдачу ЕГЭ в школе. Но вместо того, чтобы сдавать как все я, я договорился с нашим деалером, он был неким Жендосом, что он посадит меня на псилоцибиновую закладку перед экзаменом. Барбы и пурпурный туман - значит, мой шанс на победу!
Наступил день экзамена. Тихий зал, запах карандашей и трясущихся рук. Моя душа была как замерзший организм, заполненный афганской коноплей. Я прошел все контрольные посты, судорожно ища свою псилоцибиновую закладку.
Все шло по плану, пока я не вспомнил, что псилоцибиновые грибы были у Жендоса, а он жил через всю городскую черту. Где-то в дряни и откровенном говне наш герой гонял на закладках и отколовшемся эфире.
И вот, пока я пытался до него дозвониться, мой экзамен уже начался. Что же мне делать? Я решил собрать все мужество в кулак и ужасно нахерачиться, прямо здесь и прямо сейчас. Даже если я провалюсь, я хотел получить самый потрясающий опыт в своей жизни!
Я достал бумажку, на которой было написано "псилоцибиновые грибы - лучший способ подготовиться к ЕГЭ". Покрасневшие глаза, как будто я переходил на наркот, начали скользить по строчкам, вычеркивая ненужные слова и акцентируя внимание на важных вещах.
Так я сел за стол, накуриваясь до семи кругов ада, проклиная этот чудесный день. Я, пожалуй, и вправду был на грани.
И вот я начал писать. Моя рука проклинала меня, мои пальцы двигались словно хипи на закладках. Я не знал, что я пишу - текст терялся в пурпурном тумане моих мыслей. Но я продолжал, словно наркоман на самом дне.
Время шло, и я все так же убивался, сутулясь над своим столом. Мне было плевать на окружающие, я был в своем мире, где барбитураты действовали на полную катушку. Я писал, писал и писал, не замечая, что все вокруг меня уже давно закончили свои экзамены.
И вот, когда я уже был почти на дне своих сил, неожиданно на меня свалился прекрасный ощущение. Словно я вышел из-под действия наркот и открыл глаза на реальность. Я понял, что время экзамена уже подходило к концу. Я спросил у соседа по парте, сколько времени осталось, и он повернулся ко мне с улыбкой и сказал: "Уже пять минут осталось, парень".
Я даже не знал, как я смог продержаться. Моя голова была полна слов, словно афганская конопля взорвалась в моих мозгах. От ужаса я посмотрел на свою тетрадь и понял, что я написал абсолютный бред. Вся страница была заполнена словами, как будто наркот проник в каждую клеточку моего сознания и заставил меня писать абсурдные вещи.
Наряду с плохо написанной работой, мне также снизили баллы за отвлекающее поведение и публичное наркотическое убиванье. Все было плохо, но в глубине души я знал, что это было самое животное и потрясающее испытание, которое я когда-либо проходил.
Теперь я понимаю, что не стоит курить и принимать наркотики, когда есть важные события в жизни. Они могут подкинуть тебе кайфа, но они также могут отобрать твою разумность и возможности. Афганская конопля и псилоцибиновые грибы - они могут привести к тому, что ты будешь баранить на экзаменах и увязнешь в пурпурном тумане своего существования.
Так что, парни, будьте аккуратны. Не играйте с закладками и не убивайте себя наркотами. Лучше исследуйте мир чистым, вдыхайте свежий воздух и наслаждайтесь жизнью без проклятых эфирных дымов.